Чи впаде Росія? або Ще раз про проблему санкцій

Олег Баган

(Науково-ідеологічний центр ім. Д.Донцова)

Чи впаде Росія?

або Ще раз про проблему санкцій

             Зараз кожного дня ми чуємо із ЗМІ повідомлення про численні санкції, які застосовують насамперед країни Заходу проти Росії як агресора у війні з Україною. Ми бачимо перелік різноманітних конкретних кроків і дій урядів та економічних корпорацій, брендових фірм та банків: вони вводять заборони на вільну діяльність російських торгівців за межами Росії, блокують фінансові операції російських банків, обмежують можливості російських експортерів нафти і газу, забороняють вільно пересуватися світом російським можновладцям та олігархам тощо. Ця картина, справді, справляє враження: думається, як багато міг зробити Захід ще відразу після захоплення Росією українського Криму в 2014 році! 

            І тут починаєш усвідомлювати глибину політичної наївності (чи сліпоти?) і водночас цинізму, які демонстрував той же Захід усі ці вісім років війни на Донбасі, коли брехав Україні і самому собі, що санкції проти Москви за Крим є «суворими» і «дуже шкідливими» для неї. Виходить, що всі ці роки т. зв. «санкції» проти Росії були тільки блефом, були таким собі «укусом комара» для її економіки. Адже за тих псевдосанкцій Москва змогла добротно підготуватися до нової війни і тепер рве тіло України своєю страшною і дорогущою зброєю. Всі ці роки Захід грав у гру з монстром. І монстр, зрештою, переміг. Тепер перед загрозою його експансії опинилася вся Європа.

           Обличчям цього західного лицемірства є, безумовно, фрау Меркель. Саме ця німецька політикиня, очевидно, вихована в середовищі таємної поліції комуністичної НДР (яка називалася Штазі, нагадуємо), була впродовж цих років головним переговорником, головним організатором «дипломатичного тиску» на Москву. Насправді ж вона була лише майстерним захисником Кремля. Саме вона блокувала нормальні оцінки та реальні політичні кроки щодо вгамування агресивності Росії. Це вона брехала всьому світові, що та тактика суперпоміркованості, яку вона запропонувала у стосунках з Москвою, є «єдиною зброєю проти амбітного Путіна». Це вона впевнено вела всю Європу до «порожнього місця» в стосунках з Росією, коли виявилося, що ніяких аргументів у Європи проти Москви немає, що та Москва діє за цілком відмінною шкалою цінностей. 

          Лише тепер ми усвідомлюємо, наскільки дрібними, нікчемними, фарисейськими були ці санкції від 2014-го до 2022-го року. Адже насправді в Росії на повну силу працювали сотні західних компаній, десятки великих банків, там діяв західний капітал на сотні мільярдів доларів (!!!), Росія вільно торгувала з усім світом, її еліти користувалися усіма можливими зручностями при веденні міжнародного бізнесу, російські громадяни не відчували жодного дискомфорту в своїй активності та вигодах життя. Лише тепер настали справжні обмеження.

          Сьогодні майже щогодинно на українських телеканалах ведучі і політологи, економісти і політики задаються питанням: чи впаде Росія? (Мається на увазі від санкцій). І фахівці поспішно перелічують фактори, через які в Росії може настати справжній колапс. Називаються різні дати: через два чи три тижні, за два чи три місяці, за рік, за два. Версій так багато, що розум не встигає їх всі «переварити». З одного боку, ми чуємо переконливі докази, що економічне лихо для Москви неминуче, що настане дефолт цієї країни. З іншого, що насправді в Росії із 146 млн. її людності 140 живе поза сферою досяжності санкцій, тобто цей «глибинний народ» існує, в основному в стані бідності, за своїми особливими законами виживання, що йому «до лампочки» західні фінансові операції та вигоди життя, що він і надалі буде шанувати свого лідера і вірити в «священну місію Росії».

        У такій ситуації приходить третє усвідомлення: так, справді, матеріальні чинники для Росії не страшні; цей дивний у своїй безгосподарності та невибагливості народ пробачить своїй владі все  –  і бідність (з якої він не вилазив), і безправ`я (в якому провів всю свою історію), і темноту (з якою звикся), але тепер він неодмінно увійде у фазу морального та духовного самознищення. Відкрита, брутальна, безпричинна війна з Україною, з народом, який ніс впродовж 12 – 18 ст. правдиву цивілізацію та культуру в Московію, морально й духовно наповнював її, який передав писемність і мову, церковну обрядовість, інтелектуальне горіння Московії, неодмінно «підірве» душевні основи буття росіян як нації. 

            Нинішня війна оголила страшну правду про Москву: пишний омофор спав з її лиця і постала відверта ненависть та злоба, якими жила ця цивілізація Північної Євразії впродовж усієї історії. Зараз Москва не має що сказати світові, окрім того, що вона всіх ненавидить. Зло унаявнилося у всій повноті і безмежності. Але абсолютне озлоблення має інерцію самоспопелятися. Завжди.