Бог помер разом з ними
Автор: Центр ім. Д.Донцова. 12 Січ 2020 в 0:01
Галина Пагутяк
Бог помер разом з ними
У 1933-му в Україні помер Бог разом з мільйонами, упокоєними голодом. Він помер не лише у нас,а і всьому світі, який боявся сталінського монстра. Бог помирає в людині тоді, коли її серце перетворюється на камінь від страху. Бог покидає суспільство, яке не отримує справедливості і покарання за кривди. Бог покидає не лише безцерковні села чи міста. Його більше немає і в пишних храмах, чиї скарбонки наповнюють нині щедрі парафіяни. Його більше немає ні в хресних ходах, ні в прощах, ні в популярних монастирях,ні в традиційних ритуалах. Можете обурюватись скільки завгодно, але існування чи смерть Бога можуть підтвердити лише дві речі: добрі вчинки людей і часи, минулий та майбутній.
Ті, хто вижив у Голодоморі, зазнали жахливої психологічної і моральної травми. Вона існує приховано і всі негативи виявляється лише в онуках та правнуках. Зараз ці покоління керують світом. Це люди, для яких не існує ні минулого, ні майбутнього. Вони живуть задля того, щоб задовольняти власні бажання, не озираючись назад і не дивлячись вперед. Тому що, коли Бога немає, то дозволено ВСЕ. Це не свобода. Істинна свобода – це дотримання Законів Всесвіту,які і є тим Богом. Відступ від них – буде покараний у майбутньому, а раз майбутнього немає, то все дозволено. Якщо немає минулого, то людина не бачить наслідків. Отже, кінець історії – це також смерть Бога.
В минулому коїлись теж жахливі речі. Але в кожному поколінні є 12 праведників, які не дають впасти зоряному небі і моральному закону. На все людство. Ми ніколи не взнаємо їхніх імен, але повинні пам’ятати в найгірші часи, що такі люди є. Коли вони зникнуть, людству настане кінець. воно виродиться повністю.
Тому я тепер не запитую себе, чому все це жахливе, нісенітне і нице відбувається з нами, бо знаю, внаслідок чого воно виникло і як його зупинити.Я намагаюсь зберегти в собі людські якості, хай вони не приносять мені успіху. В лихі часи не можна сидіти на двох стільцях, повторюючи кожного разу: так, але… Треба казати: так є, але так не повинно бути. Між упокоєними голодом і упокореними голодом існує прірва, така сама прірва існує між конформістами, нині колаборантами, та чесними людьми, між катами і жертвами. У світі, який живе сьогоднішнім днем, є достаток, розваги, але немає правди. Він приречений на самознищення.
